Створено: Понеділок, 16 березня 2009, 01:00
Ієромонах Йосафат Осипанко, ЧСВВ – згадка про Співбрата в річницю його відходу

Ієромонах Йосафат (у світі Йосиф) народився 3 червня 1934 року в Рожубовицях біля Перемишля. До Чину вступив 1959 року, а ієрейські свячення прийняв 28 жовтня 1960 року.
Майже ціле своє монаше життя працював як душпастир в: Старому Курові, Венгожеві (1976-1982), Мілках (1977-1982), Видмінах (1978-1979), Хшанові (1979-1980), Свідвіні (1983-1997), Колобжегу (1983-1990), Плотах (1985; 1987-1997), Тжебіатові (1983-1985; 1987-1997), Банях Мазурських (1997-2000), Асунах і Байорах Малих (2000-2002).
Хоча багато років був хворий на лейкоз (białaczka) і цукровий діабет (cukrzyca), смиренно переносив терпіння і майже до останніх днів активно виконував священичі служіння. Відійшов по нагороду до Господа дня 20 березня 2002 року, в лікарні в м. Гіжицьку. Похований в чернечій гробниці у Варшаві.
Разом з ієромонахом Андрієм Шагалою, ЧСВВ, був першим вступником до Чину в Польщі після ІІ Світової Війни. Був патріотом, якому дорогими були справи Українського народу. Без огляду на обставини і обов’язки, завжди брав участь в монаших вправах, та не розлучався з молитвою на вервиці. Молитвою, духовними читаннями і відданням Божій Мудрості, учинив зі своєї небуденної і живої особовості дар милий Господеві.
Вічна йому пам’ять!


ЗІ СПОГАДІВ О. ПАВЛА ПУШКАРСЬКОГО, ЧСВВ

“Першими кандидатами укр. народності були, Шагала Володимир диякон і піддиякон Осипанко Йосиф. Вони по скінченій середній школі, не знаючи нічого про Василіян, вступили до місійного заграничного Згромадження ОО. Христусовців, заснованого Кардиналом Гльондом.
З прийняттям їх до нас було чимало труднощів, по більшій частині видуманих їхніми дотеперішніми настоятелями.
На нашу гарячу просьбу Його Ем. Кардинал Вишинський письмом з дн. 11.11.1959 р. дав свою згоду на прийняття молодих Христусовців до нашого василіянського новіціяту. Першим Магістром тодішнього новіціяту назначено о. Павла Пушкарського дня 15.11.1959р.
Нових кандидатів провінціяльна конзульта дозволила звільнити з кандидатури і згодилася, щоб вони почали канонічний новіціят з дн. 12.11.1959р. в празник священомученика Йосафата. Перший прийняв на облечинах ім’я Андрей, другий Йосафат. Один з них, цебто диякон, пам’ятав ще з дитячих літ наші богослужіння, нічого отже дивного, що в короткому часі присвоїв в цілості наш обряд.
Другий, піддиякон, вправді слабо орієнтувався в нашому обряді, але завдяки своїй пильності також добре вивчився не тільки відправляти Службу Божу в нашому обряді, але і інші богослужіння. За спеціальним дозволом Всесв. Протоархимандрита Миськова Павла ще на новіціяті на Різдво Матери Божої 8.09.1960 р. диякон отримав ієрейські свячення, а піддиякон – дияконські. Ієрейські свячення дістав диякон Йосафат 28.10.1960 р. Обіти малого образа склали на св. Василія Великого 1.01.1961р. По скінченні новіціяту пішли до душпастирської праці в Старім Курові гожівської дієцезії дня 16.04.1961р.”

{becssg}2009/111{/becssg}