Створено: П'ятниця, 06 березня 2009, 01:00
Автор: bazylianie.pl
Перша неділя Великого Посту

ПОЯСНЕННЯ ҐРАВЮР

Для першої неділі Великого Посту призначено два типи гравюр:

1. (Світлини 1-2) Центрально зображений Ісус Христос з меншими постатями. Це зображення має заголовок: „Дано Йому ім’я Ісус”, що має пряме відношення до пророцтва Ісаї про Того, який принесе спасіння: „Тому Господь сам дасть вам знак: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл” (Ісая 7,14). На це пророцтво покликується Євангелист Матей, як довершене в Ісусі Христі: „А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: ОСЬ ДІВА В УТРОБІ ЗАЧНЕ, І СИНА ПОРОДИТЬ, І НАЗВУТЬ ЙОМУ ІМ’Я ЕММАНУЇЛ, ЩО В ПЕРЕКЛАДІ Є: З НАМИ БОГ (Матей 1, 22-23).

Ісус Христос тримає книгу Спасенних навчань, відкриту на словах з книги Одкровення: „Переможцеві я дам сісти зі мною на моїм престолі”. Варто ширше познайомитись зі словами цього об’явлення, яке вміщає заклик до покаяння і обітницю:

„Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! [...] Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. ПЕРЕМОЖЦЕВІ СІСТИ Я ДАМ НА МОЄМУ ПРЕСТОЛІ ЗО МНОЮ, ЯК І Я ПЕРЕМІГ БУВ, І З ОТЦЕМ СВОЇМ СІВ НА ПРЕСТОЛІ ЙОГО.” (Одкровення 3:17; 19-21).

Довкруги постаті Ісуса Христа зображено:

Пророків Захарію і Єремію (перший ряд від гори).
Пророк Єремія вказує, що початком недолі людини, в першу чергу, є поклоніння фальшивим богам, топтання Божих заповідей, бунт проти Бога, і врешті, моральне зіпсуття. Він закликає народ відкинути свої грішні вчинки, бо гріх невідкладно викликує віддалення від Божих дібр і губить людину:

„Бо як ви цілковито направите путі ваші й учинки ваші, як будете чинити справедливий суд мій між собою; чужинця, сироту й удову не утискатимете, безвинної крови не проливатимете на цьому місці, й за чужими богами не ходитимете, собі на лихо, тоді я дам вам жити на цьому місці, на землі, що я приділив батькам вашим на вічні віки. Ось ви покладаєтесь на слова оманні, але воно вам не допоможе! Як то? Ви крадете, вбиваєте, чужоложите, кривоприсягаєте, кадите перед Ваалом, бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знали, а так приходите й стаєте передо мною в цьому домі, що носить моє ім'я, та й говорите: Ми у безпеці! – лише щоб далі коїти всі ці гидоти?” (Єремія 7:5-10)

Але, цей же Пророк, подаючи точний аналіз людської гріховності, говорить також, що Господь укладе з людьми новий Заповіт, в якому Бог, як було в раю, дасть себе бачити людям. Цей досконалий Заповіт принесе відпущення гріхів, буде порятунком людині і поміняє її зіпсуте серце:

„Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. [...] Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Вкладу Закон Свій в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!” (Єремія 31, 33-34).

Цей союз збувається у Ісусі Христі і Його жертві, яка приносить відпущення гріхів, про що на тайній Вечері сказав сам Господь: „І промовив до них: ЦЕ КРОВ МОЯ НОВОГО ЗАПОВІТУ, ЩО ЗА БАГАТЬОХ ПРОЛИВАЄТЬСЯ” (Марко 14:24).
Пророк Захарія також говорить про це, що прийде Месія, який врятує людей з гірких наслідків їхнього гріха. На його пророцтва не один раз покликується Новий Завіт, бо після смерті і воскресіння Ісуса Христа, всі зрозуміли, що то про Ісуса Захарія писав:

„А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милості та молитви. І БУДУТЬ ДИВИТИСЬ НА МЕНЕ, КОГО ПРОКОЛОЛИ, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем” (Захарія 12:10).
„А коли йому скаже хто: Що це за рани на твоїх руках? то відкаже: Побито мене в домі тих, хто кохає мене...” (Захарія 13:6).

- У другому ряді від гори зображено: Великомученика Теодора Стратилата і Юрія Побідоносця.
Великомученик ТЕОДОР (+319) був знаний з глибокого пізнання християнської науки і великої ревності в поборюванні фальшивих вірувань. Наша Традиція передає, що він одним мечем і молитвою побив страшного змія, який з’їдав людей.
Великомученик ЮРІЙ (+303). Традиція подає, що вже по мученицькій смерті, св. Юрій з’явився на білому коні і переміг змія, який поїдав людей, а ті, щоб його заспокоїти, приносили йому в жертву молодих дівчат і хлопців. Таким чином, Святий навернув мешканців міста до християнства.
Таким чином, обидва Великомученики, зображені на нашій гравюрі, стають символами перемоги над змієм, давнім ворогом людей, який у раю брехнею звів людину, віддалив її від Бога, і довів до смерті. Змій розуміється, як батько всякої неправди і фальшу, який відводить людей від Божої істини.

- У третьому ряді постатей зображено двох святих Верховних Апостолів Петра і Павла, які мають особливе значення для збереження правдивого розуміння Божого Слова.
Святий Апостол Петро є тим, кого сам Ісус Христос вибрав як підвалину Церкви та правдивого учителя, кажучи йому:

„І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її” (Матей 16:18).

Святий Апостол Павло, не лише ревно проповідував Христа поганам в різних місцях, але також пояснював багато разів і тим, які вже прийняли Христа, як треба розуміти Божі Слова. Всюди, де б він не був, голосив одну науку: Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого, а тих, які видумували власні, людські мудрування, суворо напоумляв:

„Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос” (1 лист до Корінтян 3:11).
„Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками” (До Євреїв 13:8-9).
„Попереджував я й попереджую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую” (2 лист до Корінтян 13:2).

- Четвертий ряд зображає константинопольського Патріарха Філотея (+1406), якому поклоняються найбільші аскетичні авторитети Русі: преподобні Антоній і Теодосій Печерські. Патріарх Філотей був оборонцем, наслідником і почитателем Григорія Палами та рішучо поборював єретичні науки. Відчуваючи загрозу з боку нехристиян – турків, він намагався об’єднати слов'янські православні народи в обороні Православ’я, тому у візантійській традиції його вважають оборонцем Православ'я.

2. (Світлина 3). Зображення собору під заголовком „ЗЕМНИЙ СОБОР”. Ця гравюра представляє збір святих єпископів та духовенства. За своєю формою, вона нав'язує до зображень перших соборів, т. зв. “імператорських“, коли особою, яка скликала собор, був візантійський імператор, і він засідав на привілейованому місці. На нашій гравюрі центральне місце займають імператор МИХАЙЛО ІІІ та імператриця ТЕОДОРА, які спричинились до перемоги почитателів святих ікон в 843 р. Рішенням цісаревої Теодори в першу Неділю посту відзначається свято правдивої віри (Православ'я). Правдивий собор – це збір тих, які визнають правдиву віру. На гравюрі, отже, кожний тримає ікону, як знак віри у воплоченого Сина Божого:

„Так само ми накладаємо анатему на всіх згідних і сприяючих науці тих, які вважали, що передання про втілення Боже це твір людської фантазії та видумка. ЗНИЩЕННЯ ЗОБРАЖЕННЯ ХРИСТА, НАШОГО СПАСИТЕЛЯ, Є РІВНОЗНАЧНИМ З ВІДКИНЕННЯМ НАЙВИЩОЇ ПОСТАТІ ЙОГО ПРАВДИВОГО ТІЛА, В ЯКОМУ ЗАМEШКАВ БОГ” (Собор в Константинополі 869-870).

ДУХОВНИЙ ЗМІСТ

Як ми бачили, на гравюри, які зображають зміст першої Неділі Великого посту, великий вплив мали історичні події: перемога почитателів ікон та перемога Паламізму в Візантії. Обидві події є тріумфом монашого богослов’я і духовності у візантійській Церкві, що по сьогодні має вирішальне значення у богословському та літургійному житті, особливо в Греції (тріумф почитателів ікон - це тріумф монаха св. Теодора Студита та його послідовників, а перемога Паламізму - це тріумф монаха Григорія Палами, монаха патріарха Філотея та інших монахів Гори Афон). Тому перша Неділя Великого Посту називається Неділею Праотців, Земного собору, або Православ’я. Ці історичні елементи не прислонюють однак головного змісту Неділі, але його доповнюють та пояснюють.
1. Центром Неділі є Ісус Христос, воплочений Син Божий, який незмінно прийняв тіло і зображується в іконах. Його Особа є відповіддю на запитання Адама, який, стоячи перед закритими воротами раю, запитує: „Як мені повернутись? Чи повік закрито мені брами райського щастя”? На ці питання знаходимо відповідь у Пророків, які закликали повернутись до Божих заповідей і звістили прихід Месії, який дасть людині єдність з Богом і відновить людський рід. Хоча райські ворота закриті (див. гравюра з Сиропусної Неділі), та Господь дає нові ворота, якими є Ісус Христос, що Його проповідували Апостоли, і через Якого люди можуть наново увійти в рай. Отже, щоб повернутися до раю, потрібно прийняти Ісуса Христа, воплоченого, розп’ятого і воскреслого, а це означає прямувати за його науками. Кожний, і лише той, хто визнає воплочення Божого Сина, як Великомученики Теодор і Юрій, переможе змія-обманця та його підступи, і засяде у Царстві Небеснім.
2. Однак, постає запитання, як нам розуміти Ісуса Христа і його науку, як її практикувати, коли довкруги так багато різних світоглядів, багато різних „учителів”, які, неначе райський змій, спокушують попробувати те, чи інше? Наші гравюри дають на це дуже точну відповідь: необхідно зберігати цю науку про Ісуса Христа, яку ми отримали від Апостолів, що її зберігає Свята, Соборна і Апостольська Церква. Ця наука подається людям за посередництвом соборів. У щоденному житті вона дається за посередництвом церковних ієрархів (Папи Римського, Патріархів, Митрополитів, Єпископів), які свої свячення виводять від Апостолів і є символами та носіями апостольського передання. Хто відлучується від навчання Церкви, той віддалюється від Воріт раю, якими є Ісус Христос.

ЛІТУРГІЙНІ ТЕКСТИ

„Пророки, натхнені Духом твоїм, Господи, провістили Тебе неосяжного, що перед світанком безначально засяяв з духовного і безтілесного Отцевого лона, що станеш дитиною, воплоченою з Непорочної, і будеш залічений між людей – видимий тим, що живуть на землі. Задля них, Щедрий, сподоби твого просвічення нас, що оспівуємо несказанне і святе твоє воскресіння”.
„Будучи неописаним за своєю Божою природою, Владико, останнім часом ти воплотився, і зволив стати описуваним: прийнявши тіло, ти взяв на себе всі його властивості. Тому ми, йдучи за божественним апостольським переданням, вид твій на іконі малюємо і побожно цілуємо, щоб піднестися до твоєї любові та від неї отримати ласку оздоровлення”.
„Знято засудження з праматері Єви, бо ти, Чиста Богородице, невимовно породила Владику всіх, подобу якого нині ми на іконах цілуємо”.
„Господи, виставляючи образ твого тіла, з любов’ю його цілуємо і цим виявляємо велику твого провидіння тайну, якою приводиш нас до своєї любові й бажання. Бо не якимсь привидом, як кажуть богоборні послідовники Манета, Ти з’явився нам, Чоловіколюбче, але істинною і тілесною природою”.
Опрацював ієродиякон Богдан П., ЧСВВ

{becssg}2009/100{/becssg}