Drukuj

loho_sw._DymytrijУ день пам’яті св. Димитрія Солунського Мироточця молимося за всіх померлих з наших родин. Варто призадуматися над питанням смерті у нашому житті. Пригадаймо, як розуміли смерть у перших віках християнства.

Святий Іван-Золотоуст каже, що смерть скидає з нас фальшиву маску і ми перед Богом побачимо цілу правду про наше життя. Смерті не можна підкупити дарами. Смерть зрівняє багатого - з бідним, царя - зі слугою.

Що таке смерть? Те саме, що скинути з себе одіж. Тіло - це наче одежа, що одягає душу і ми через смерть скидаємо її з себе на короткий час, щоб знову її дістати у пресвітлим виді.

Святий Іван-Золотоуст також порівнює смерть до сну, до подорожі, до успокоєння, до тихої пристані, до визволення від неспокою й вивільнення від клопотів життя.

«Якщо ми постійно й кожного дня будемо дивитися на непевність смерті, – каже Св. Іван Золотоуст, – то не скоро впадемо у гріхи. Ані радість життя не буде в силі нас надувати, ані клопоти прибивати і смутити, бо кінець одних і других - незнаний. Часто той, хто сьогодні живе, не доживає і до вечора».

Смерть приходить до кожної людини. Смерть є бажаним гостем тільки для праведних людей. Святий Іван-Золотоуст дає похвалу смерті: «Смерть – це відпочинок і визволення від трудів, заплата за подвиги, нагорода за боротьбу й вінець».

Повчальними є також пояснення смерті інших Отців Церкви.

Ось, Св. Єфрем Сирійський каже:

«Хто завжди пам’ятає про смерть, той небагато згрішить». Цей святий навчає, що смерть дає кожному можливість показати Богові доробок свого життя. Тому зараз кожен з нас може запитувати себе: чи моє життя подобається Богові?

Блаженною називає Св. Єфрем людину, яка з дня-на-день набуває більше добрих діл і збирає їх на життя вічне. Коли день добігає до кінця, треба пам’ятати, що Небесне Царство вже у дверях.

Святий Іван Лівствинник каже:

«Пам’ятати про смерть – значить щоденно вмирати».

«Як неможливо для чоловіка, що гине з голоду, не думати про хліб, так неможливо для того, хто бажає спастися, не думати про смерть і суд».

Святий Антоній-Великий навчає своїх братів: «Кожного дня кажи собі: "Цей день уже останній для мене на цьому світі", - то захорониш себе від гріхів».

Сучасна людина бачить, як скоро проминає час, але чомусь не хоче призадуматися, яка мета її життя.

Висловлювання Отців Церкви про значення смерті звучать для нас трохи незвично, іноді можуть навіть декого й злякати. Однак, їхня мета і суть у тому, щоб показати нам, що істинне духовне життя християнина не мислиме без належного зрозуміння мети у своєму житті. Без зрозуміння, що смерть завершує життя кожної людини на землі, але водночас є переходом – особистою пасхою до вічного життя у Христі-Господі.

Може варто сьогодні людині, яка живе в цивілізації смерті, і яка несвідомо тікає від пам’яті про смерть, замислитися над смертю, щоб усвідомити МЕТУ СВОГО ЖИТТЯ.