Створено: Середа, 21 серпня 2013, 17:31
Автор: о. Роман Лукань ЧСВВ
Монастирі в давній Cтаніславівській (Івано-франківській) єпархії

Loho_-_Buczaczо. Роман Лукань ЧСВВ, помер трагічно 28 листопада 1943 року у Львові, залишаючи Чин у глибокому смутку. Він був одним з більш надійних, молодих істориків нашого Чину. Вже як студент розпочав працю в монастирських архівах, збираючи матеріал про василіанське минуле. Серед його друкованих праць знаходиться список монастирів давньої Станіславівської єпархії. До особи о. Романа та його праць ми повернемось ще в майбутньому, а сьогодні представляємо обширні фрагменти його роботи про монастирі на Івано-франківщині.

о. Роман Лукань, ЧСВВ, «Василіянські монастирі в Станиславівській епархії».

Надруковано в «Нова Зоря» (Львів 1935, ч. 31 (829), 35 (833) і 37 (835), та передруковано як окрему публікацію в серії «Бібліотека Центрального Василіянського Архіву» (ч. 1, Львів 1935).

[...] Окремого списку василіянських монастирів у Станиславівській Епархії ми досі ще не мали. Те завдання сповняє отсей наш спис, що обнімає 64 монастирі. Він зроблений по повітах. Се не є історія монастирів, але спроба катальоґу та інформаційні відомості про василіянські [в дійсності автор пише також про православні і жіночі монастирі] монастирі в Станиславівській Єпархії. [...]

І. Пов. Борщів

1. Завалля, новіший м-р св. Йосифа (від 1928 р.)

2. Королівка, м-р 1744 р. прилучений до м-ря в Камянці Под.

3. Кудринці, новіший жіночий м-р, заснували в 1890-их рр. Іван і Карла Дашкевичі

4. Ланівці, м-р згад. 1724 р. Белзська воєводиня й коронна гетьманова Людовика Жевуська надала 1730 р. грамоту для ланівського м-ря. Прилучений 1783 р. до м-ря в Улашківцях. Деякі документи про м-р зберігаються в ЦВА (Центр. Василіянськім Архіві) у Львові [після ліквідації Чину в УСРС Центральний Василіанський Архів у Львові перестав існувати]

5. Михайлівка, м-р св. ап. Петра й Павла, заснували І. і К. Дашкевичі 1895 р. Перший ігумен у Михайлівці був о. Єремія Ломницький ЧСВВ, пізніший ректор у Духовній Семінарії в Станиславові. М-рський Літопис, що його почав писати від 1895 р. пок. о. Пл. Філяс ЧСВВ., зберігається сьогодні в ЦВА.

6. Монастир к. Більча Золотого, н. Серетом. М-р заснував Степан Потоцький к. 1600 р. Скасували його 1793 р. В м-рі була цінна бібліотека. Катальоґ її книжок сьогодні в Університетській Бібліотеці у Львові, документи про м-р у ЦВА. Мури з василіянського м-ря полишилися до сьогодні й криють у собі чернечі келії. Тепер там міститься каплиця, де щороку відбувають великий відпуст-кальварію на Воздвиження Чесного Хреста. В літнім сезоні в келіях приміщена Захоронка, де СС. Служебниці вчать дітей молитися, читати й писати.

ІІ. Повіт Бучач

7. Березівка к. Монастириськ

8. Бучач, стародавній м-р св. Тройці. Відбудувала й відновила його Марія Могилянка, ж. Степана Потоцького, воєводи брацлавського, к. 1612 р. М-р існував до 1652 р. Тоді на тім місці Іван Потоцький заснував домініканський м-р, котрий скасовано 1789 р. Довгі роки той м-р стояв пусткою, аж 1866 р. за бучацького пароха, о. Мих. Куриловича, куплено той м-р на конвікт для укр. дівчат.

9. Бучач, теперішній воздвиженський м-р. Заснував Степан Потоцький 1712 р. Від того року аж до 1754 р. бучацькі Василіяни в своїм м-рі вели богословський курс для світських священиків. Cин Степана, славний Микола Потоцький, канівський староста (про котрого й досі наш нарід знає багато оповідати), 1754 р. заснував у бучацькім м-рі гімназію й конвікт для вбогих учеників і на ту ціль записав два села (Звенигород і Зелену). Згад. гімназію вели бучацькі Василіяни до 1892/93 шк. р. враз з Марійською Дружиною для учеників. У 1770-их рр. учили в Бучачі реторики. В 1773 р. вчилося її 300 учеників. Того року відкрито також курс філософії (1773-1784), на котрім 1784 р. було 44 учеників. Підчас відомої шк. реформи, 1784 р. заснували в Бучачі людову головну 4-клясову школу, котру вели й у котрій учили бучацькі Василіяни аж до недавніх часів. Від 1856-1865 р. вони вели першу в нас учительську семінарію й у ній самі вчили. В бучацьких школах училася молодь з земель галицької, львівської, белзської, перемиської, сяніцької, з Поділля, Волині й Наддніпр. України. До тих шкіл наші предки так горнулися, що 1773 р. вчилося в них 523 учеників, між ними 321 Українців. Були часи, що василіянські школи в Бучачі мали по 800 і 1000 учеників одного шк. року. Василіяни посвячували для бучацьких шкіл свої найкрасші вчительські сили, напр. там учили такі світила, як Іван Єр. Нересій, пізн. брацлавський архимандрит і визн. наш проповідник (+1791), Порфир Важинський, пізн. василіянський протоархимандрит і холмський єпископ (+1804), Александер Журавський, пізн. професор у василіянських школах у Володимирі Вол. і визн. наш граматик, Маркіян Тарнавський, Наркис Проскурницький, Теофан Білецький, Модест Гнатевич василіянський історик, Яків Загайський, Наркис Панкович, Модест Мацієвський і б. ін. [...]

10. Задарів, м-р св. Параскеви, засн. в 16-ім ст. Молдавська господиня Єлисавета Могилина надала задарівському м-реви 1613 р. грамоту, котру в 19 ст. А. Петрушевич бачив у василіянськім архіві в Бучачі й оповістив її друком (див. його «Сводная гал.-русская летопись съ 1600 по 1700 г., Львовъ 1874, с. 48) Для м-ря в Задарові грамоту надав також молдавський господар Мирон Барнавський 4.ІІ.1630 р. (прогнаний з Молдавії й тоді перебував в Усті Золотім), добродій львівської Ставропігії. На тій грамоті для задарівського монастиря, написаній в польській мові, господар підписався по-українськи: «Миронъ Барнавски, воєвода Землъ Молдавськихъ». Та грамота сьогодні в ЦВА враз із іншими документами про задарівський м-р. Великим добродієм м-ря був також задарівський ігумен Гавриїл Кунич, що записав м-реви 18 000 злп [золотих польських]. Він був сином багатого тернопільського міщанина. В Задарові ігуменував від 1751-1769 р. Вмер 1772 р. в Задарові. М-р скасовано 1818 р. і прилучено до м-ря в Бучачі. Одинока стаття про м-р у Задарові, се істор. праця василіянського історика о. М. Гнатевича ЧСВВ, поміщена в коломийськім «Голосі Народнім» (ІІІ 1868, ч. 6-9).

11. Монастириська або Манастириська, згад. від 1437 р.

12. Монастирок, н. Стрипою, між Бучачем і Жизномиром, засн. в 16-ім ст. Коло 1606-7 р. випосажили м-р у Жизномирі брацлавський воєвода Степан Потоцкий і жінка його Марія Могилина. 1724 р. прилучений до м-ря в Бучачі. Про жизномирський монастир маємо істор. статтю о. М. Гнатевича ЧСВВ. у львівськім «Слові» (V 1865, ч. 71) і в «Голосі Народнім» (1868, ч. 5) і гарне історичне оповідання («За віру і вітчину), поміщене в жовківськім «Місіонарі» (ХІ 1907, с. 146-152).

13. Порхова. Колись був там скельний м-р.

14. Рукомиш н. Стрипою за «василіянським бродом», давній м-р св. Онуфрія, існував до 1754 р. Тоді прилучено його до м-ря в Бучачі.

15. Сокулець, св.-покровський м-р, засн. Ст. Потоцький 14.ІІ.1609 р. на просьбу монахів Методія Жабокрицького й Венедикта Ґізеля, що прийшли з красногорського м-ря к. Києва. 1819 р. прилучили Сокулець до м-ря в Бучачі. Документи про сокулецький м-р у ЦВА.

ІІІ. Повіт Городенка

16. Городенка, св.-миколаївський м-р, згад. 1711-1764 р. Прилучений до м-ря в Погоні 1744 р. Останній городенський ігумен «Sublato monasterio die 29 sept. 1764» переселився до м-ря в Віцині к. Золочева. Документи про городенський м-р у ЦВА.

17. Дубкик. Чернелиці, м-р скас. на поч. ХІХ в. В м-рській церкві в XVІІІ в. находився чуд. образ Божої Матері. Сьогодні згад. образ у церкві в Далешевій. Місце, де був колись м-р, нині назив. «Монастир».

18. Ісаків, є ковані печери, мабуть слід скельного м-ря

19. Лука, прис. Монастир, засн. Лавро Хурчкович. Грамоту для м-ря надали 1617 р. Ст. Потоцький і жінка його Марія Могилина, донька молд. господаря Єремії. М-р існував до 1801 р. Документи в ЦВА.

20. Раковець, згад. 1724 р.

IV. Повіт Заліщики

21. Беремяни, над Стрипою й Дністром, в горі Орлище є ковані печери, мабуть слід скельного м-ря.

22. Винятинці, скельний м-р.

23. Городок над Дністром, скельний м-р. У церкві є чуд. образ Божої Матері, мальований в 1760-их рр., котрий засяв і просльозився в суботу 16 вересня 1777 р., в день св. Йосафата. Рясні сльози з очей Божої Матері плили 3 тижні з перервами, опісля 26 тижнів без перерви.

24. Дубровляни, присілок Балагури, назва мабуть від «калогерів».

25.Синьків, м-р згад. 1724-1754 р. Прилучений до м-ря в Кам’янці Под. Останній ігумен був Ісая Жигоровський.

26. Устєчко, передмістя Черче. Назва вказує, що колись існував м-р.

27. Устєчко, над Джурином печера в скалі з слідами скельного м-ря.

28. Червоногород, присілок Черче.

V. Повіт Коломия

29. Іспас, м-р був на місці нинішньої парохії.

30. Коломия, м-р згад. у грамоті Станіслава Потоцького, брацл. воєводи з 12.VІІ.1629 р. А. Петрушевич бачив у благовіщенській церкві на передмісті в Коломиї львівську Тріодь Цвітну (видану 1663 р.), що її 1687 р. дарував коломийському м-реви Благовіщення ПРД Марії о. Венедикт Ступницький, ігумен у св.-богословськім м-рі у Львові. М-р у Коломиї згад. ще 1732 р. в однім документі в ЦВА.

31. Товмачик, або Товмач Лісний, м-р Пресв. Богородиці згад. Й. Ґалятовський у «Небо Новоє» (Львів 1665, к. 90). М-р у Товмачику згад. також у 18 ст., між ін. 1732 р. в однім документі в ЦВА.

VI. Повіт Косів

32. Монастирсько к. Косова, м-р згад. 17.VIII.1424 р. в грамоті князя Свидригайла для М. В. Драгосиновича. 1744 р. прилучений до м-ря в Крилосі.

33. Москалівка, м-р був у лісі «Хоминське» над Волицею. Нинішня парохіяльна церква св. Василія В.

34. Пістинь, св.-успенський м-р, згад. 1749 р. Того року, як свідчить рукописна записка на напрестольнім Євангелії (виданім у Львові 1690) в Успенській церкві в Пістині, купила те Євангеліє Анастасія Кловакова (13.ІІ.1749 р.) за 58 злп. для успенської церкви в Пістині Гор. Згад. церква на тім місці, де колись був монастир.

VII. Повіт Надвірна

35. Ланчин.

36. Манастирчани, село між Солотвиною й Старунею, згад. 1441 р. Назва вказує, що колись там істнував м-р.

37. Манявський Скит над Батерсом, у селі Маняві. Засн. Йов Княгиницький, родом із Тисьмениці к. Станиславова 1611 р. Першим ігуменом був Теодосій (+1629), автор «Духовного Завіту» для своїх монахів. М-р мав цінні рукописи. Деякі з них опинилися в м-рі в Підгірцях; нині вони в ЦВА. В м-рській св.-воздвиженській церкві похоронені: Йов Княгиницький, Теодосій (спільна нагробна плита їх сьогодні в церкві в селі Марковій), гетьман Іван Виговський і Анна Шумлянська, мати еп. Шумлянського. М-р не хотів приймати унії й 1785 р. скасовано його. З Манявського Скиту походить між ін. славний іконостас кисти василіянських малярів (нині він у Нац. Музеї у Львові). Манявський Скит діждався кількох монографій (Вагилевич, Целевич, Мокловскі, Драґан, Свєнціцкий, Копистянський) та істор. поеми А. Могильницького.

VIII. Повіт Печеніжин

38. Березів, згад. 1724 р.

ІХ. Повіт Снятин

39. Ілинці, м-р був на місці нинішньої парохії. Це в 19 столітті була в селі «монастирська саджавка» й «монастирський садок».

40. Снятин, м-р згад. 1659 р. в листі молдавського господаря Олександра до львівської Ставропигії.

41. Хлібичин Пільний, в околиці є урочище «Монастирсько» з капличкою.

Х. Повіт Станиславів

42. Викторів, давній оборонній м-р св. Миколи над Луквою.

43. Дорогів, св.-воскресенський м-р, згад. 1711-44 р.

44. Загвіздя, згад. 1459 р. враз із місцевістю Монастир. Василіянський м-р у Загвізді відомий в документах від 1724-44 р., коли прилучено його до м-ря в Погоні. Від 1741 р. василіяни в Загвізді вели курс богослов’я для світських священиків. Вчив о. Василь Слюзикевич ЧСВВ.

45. Загвіздя, жіночий м-р св. Тройці, скасований 1782 р. М-рська церква існувала до 1827 р. Того року деякі богослужбові книги з тої церкви, як подає В. Плащанський у своїй моноґрафії про Станиславів («Н. Сборникъ IV, Львовъ 1868, с. 31-32), перейшли до воскресенської церкви в Станиславові, нинішньої катедральної. М-рський Помяник сьогодні в ЦВА. Документи про жін. м-р у Загвізді, по словах М. Н. Коссака (Шематизм..., Львовъ 1867, с. 205), зберігаються в жін. василіянськім Архіві в Словіті. Те місце, де був жін. м-р у Загвізді, належало в 1860-их рр. до м-ря в Словіті. Сьогодні Монастир се частина хат у Загвізді.

46. Курипів, фільварок Монастир, або Підмонастир. Ті назви вказують на істнування м-ря.

47. Станиславів, жіночий м-р, згад. 1782 р.

48. Станиславів, новіший жін. м-р (вул. Петра Скарги), де між ін. міститься научне заведення для виховання дівчат.

49. Угринів, про тамошній м-р згадує Гнат з Любарова в «Житті Йова Княгиницького» (17 стол.).

ХІ. Повіт Товмач

50. Бабянка, згад. 1752-1818 р. Того року (1818) прилучений до м-ря в Бучачі.

51. Голосків, м-р був на місці нинішньої парохії.

52. Гостів, має деревл. василіянську церкву св. Юра з 1778 р.

53. Купилів к. Нижнева, згад. 1443 і 1445 р. (Monester Cupilow). Положення Купилова сьогодні невідоме.

54. Ляцьке, св.-троїцький м-р, згад. 1711-24 р.

55. Одаї, є печера з слідами скельного м-ря.

56. Погоня, м-р св. Онуфрія, згад. від 1634 р. Тоді відновив його краківський каштелян і власник Тисьмениці Микола Потоцький. Син його Яків поширив даровизну свого батька грамотою з 1659 р. Від давніх часів м-р має чуд. образ Божої Матері, що Її колись почитали між ін. волинська каштелянова Іванна Велигорська, Софія з Угерницьких Загвійська й заможні тисьменицькі Вірмени й б. і., що дознали від Неї великих ласк. У м-рі був курс богослов’я для світських священиків від 1739-41 р. (вчили о. Іл. Артимович і о. В. Слючикевич ЧСВВ). Сьогодні м-р у Погоні утримує душпастирство. Документи про Погоню в ЦВА.

57. Тисьмениця, м-р згад. 1732-44 р. Церкву Різдва Пр. Д. Марії побудував ігумен Ілля Юроца та Олена Велигорська 1736 р. Цервка в галицькім стилі, однобанна, залишилася до сьогодні. Іконостас відновив маляр Мих. Лишеґа.

58. Товмач, м-р згад. 12.VII.1629 р. в грамоті брацл. воєводи Станислава Потоцького, писаній в Галичі, для Манявського Скиту, і згад. 1664-1744 р. Тоді прилучили його до м-ря в Крилосі.

59. Угорники к. Отинії, м-р св. Михайла. Повстання м-ря невідоме. Вже 1605 р. проживав у тім м-рі Йов Княгиницький, вернувши з Атосу. Також жив тоді в Угорниках Йов Почаївський – Желізо (+1651), пізніший ігумен у Дубні на Волині й в Почаєві, завзятий ворог і полеміст проти унії. Деякі називають угорницький м-р розсадником, матір’ю інших м-рів, як Манявського Скиту, Почаєва. Грамоти для м-ря в Угорниках надали Адам Балабан 1612 р. і Александер Балабан, теребовельський і рогатинський староста 4.ІІ.1629 р. Оригінал останньої грамоти в ЦВА. 1686 р. м-р наділив грамотою, написаною в Станиславові, краківський каштелян Андрій Потоцький. Наступного року те саме зробив син його, Йосиф, київський воєвода. 1706 р. надав грамоту для м-ря генерал рос. царя Петра Алексієвича, Олександр Меншиков, в 1707 р. зробив те сам цар Петро. Обидві грамоти в ЦВА. Ігуменував тоді в Угорниках Кирило Онуфрій Шумлянський, пізн. незєдинений луцький єпископ, опісля переяславський. Він був останній незєдинений ігумен в Угорниках. Наступник його в уряді ігумена прийняв унію в м-рі в Спасі к. Ст. Самбора 7.VІІ.1710 р. Неслушно деякі подають, що угорницький м-р прийняв унію найпізніше від інших галицьких м-рів. (Найпізніше унію прийняв м-р у Крехові к. Жовкви, бо аж 1721 р.) [...].

60. Хотимир.

ХІІ. Повіт Чортків

61. Звиняч, м-р св. Параскеви, згад. 1706 і 1711 р., 1732 р. ігуменував о. Ілля Ласенецький. М-р прилучено до м-ря в Теребовлі, а 1744 скасовано. М-р був нагорі, в північній частині села, котра тепер називається «Під Монастирем».

62. Улашківці, м-р Різдва Пр. Д. Марії, засн. в 14 ст. Першу історичну згадку про м-р маємо з 1720 р., коли монахи побудували нову церкву Христового Преображення. Улашковецький ігумен Йосиф Брилинський переставив церковцю Різдва Пр. Д. Марії туди, де вона тепер є, а коло неї побудував м-р 1738 р. Два роки пізніше напав на м-р російський вождь Минних, ограбив церкву з золота й срібла, забрав грамоти й монастирські книги, а крім того взяв у полон вище згад. о. Й. Брилинського за те, що не хотів виректися католицької віри. Отець Брилинський вже не вернувся до Улашковець, бо від знущань вмер у полоні в Києві. Від 1765 р. в м-рській церкві є чуд. образ Божої Матері. В 1860-их рр. за ігумена І. Нагурського побудовано нову мур. церкву, а 1898 р. за ігумена М. Шкирпана, теперішнього протоігумена в Бразилії, виставлено на церкву нову вищу баню. Улашковецькі монахи обслугують сьогодні також парохію Милівці. М-р має цінну бібліотеку.

63. Чортків, м-р св. Тройці, заснували, як подає Т. Коструба в своїх матеріалах про чортківський м-р (див. «Записки ЧСВВ», IV, 1-2, с. 171-179), Степан Потоцький і сни його Павло в 2-ій пол. 17 ст. М-р вже існував перед 1676 р. Тоді Турки знищили м-р і документи. Син Павла, Степан Потоцький 20.ІІ.1722 р. надав м-реви грамоту, котру оповістив Т. Коструба. В тій грамоті маємо згадку про ігумена в Чорткові, о. Ісихія Корницького. В 1730-их рр. ігуменував у Чорткові відомий нам о. Й. Брилинський [...] М-р скасовано 1792 р. М-рська бібліотека припала Унів. Бібліотеці у Львові.

64. Ягольниця, м-р згад. 1669-1670 р. Тоді львівська Ставропигія обдарувала ягольницький м-р церк. книгами.

Редакція – збережено мову оригіналу.