Створено: Субота, 05 травня 2012, 19:55
Автор: Ліліана Гентош
Митрополит Андрей Шептицький і єврейська спільнота

Mytropolyt_AndrejЗнаменна і незвична подія відбулася 24 квітня 2012 р. в Канадському парламенті, де на засіданні палати громад було одноголосно вирішено “визнати заслуги перед людством митрополита Шептицького і його мужність, гуманність та співчуття до переслідуваної єврейської спільноти його архиєпархії”. Постава митрополита в роки Другої Світової війни “служить і служитиме незабутнім прикладом оборони засадничих людських прав, що є найпершим обов’язком людської спільноти”. Рішення прийнято за поданням міністра іміграції, громадянства та багатокультурності Джейсона Кіні.

Голосування стосовно цього подання відбулося в присутності Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій (ВРЦіРО), яка була представлена предстоятелем УПЦ КП патріархом Філаретом, главою УГКЦ верховним архиєпископом Києво-Галицьким Святославом (Шевчуком), керуючим справами римо-католицької церкви в Україні єпископом Маркіяном Трофим’яком, головним рабином Києва та України Яаковом Дов Блайхом, предстоятелем УАПЦ митрополитом Мефодієм, головою духовного управління мусульман України шейхом Ахмедом Тамімом, головою Всеукраїнського об’єднання церков євангельських християн-баптистів В’ячеславом Нестеруком, президентом Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської-п’ятидесятників Михайлом Паночко, старшим єпископом Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василем Райчинцем, президентом Української уніонної конференції церкви адвентистів сьомого дня Віктором Алексеєнком, президентом Українського біблійного товариства Григорієм Комендантом. Сама подія була організаційно підготована “Українсько-єврейською зустріччю”, яка, як неурядова ініціатива, повстала в 2008 р. Її засновники та спів-керівники: Джеймс (Костянтин) Темерті (голова), Адріан Каратницький, Берел Родел, - як мету своєї діяльності вважають різностороннє сприяння українсько-єврейському порозумінню.

Особливе враження на присутніх в канадському парламенті справило те, що всі українські церковні та релігійні лідери в особливо урочистий спосіб вшановують діяльність митрополита Шептицького, який очолював греко-католицьку церкву в першій половині ХХ ст. Українські духовні лідери показали приклад громадянської позиції та історичної далекоглядності, продемонстрували нам, громадянам й вірним, як треба залишати в минулому історичні релігійні непорозуміння та відсторонюватись від політичних навколоісторичних маніпуляцій. Особа митрополита Шептицького і його подиву гідна мужність та милосердність в роки німецької окупації стали тим чинником, який в залі канадського парламенту поєднав зусилля укранців різного етнічного походження та різного громадянства, різної конфесійної приналежності та різної мови для того, щоб показати, що Україна у своєму минулому має цінні для всього людства зразки моральної і етичної поведінки.

Вшанування пам’яті митрополита Шептицького є дуже важливим для УГКЦ, її кліру та вірних з огляду на те, що все ще триває беатифікаційний процес митрополита Шептицького в апостольській столиці, а “Яд Вашем” все ще повторно розглядатиме питання про визнання митрополита "Праведником Світу".

Митрополит Шептицький був вшанований перш за все за свою жертовну поміч єврейській громаді в найтрагічніший час Голокосту. Митрополит, ризикуючи власним життям, життям своїх найдовіреніших помічників, "добробутом" своєї церкви, врятував життя близько 150 євреїв – чоловіків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, непрямі докази, в т.ч. і архівні джерела, вказують на те, що митрополит був поінформований про таку ж діяльність свого кліру і скеровував йому допомогу. Митрополитові дії були обдуманим кроком, що мав свою передісторію.

Митрополит Шептицький сформувався як особистість і отримав всебічну освіту в багатонаціональній та багаторелігійній Австро-Угорський імперії, виріс та почав своє душпастриство на землях Галичини, де проживала багаточисельна єврейська громада, що ревно шанувала свої релігійні та національні традиції. В той сам час митрополит отримав освіту та почав свою душпастирську кар’єру в роки 1880-1890-і в середовищі (аристократично-католицьке), де антисемітські погляди були широко поширеними і глибоко вкоріненими. Молодий Шептицький, навчаючись в Краківському університеті в 1892-1893 рр., вивчає іврит, знання якого він пізніше вдосконалював. Шептицький був постійно зайнятий інтелектуальною працею – читанням, опрацюванням праць з теології, історії церкви, різних ділянок гуманітарних дисциплін. Серед книг, які він читав, купував і колекціонував, немало стосувалось єврейської культури та історії. Таке зацікавлення єврейською культурною спадщиною не було чимось поширеним серед католицького/греко-католицького кліру того часу.

Благочинна діяльність митрополита Шептицького, хоч і була в першу чергу спрямована на допомогу його українській пастві, однак зовсім не обмежувалася етнічними, чи конфесійними критеріями. Так серед щорічних пацієнтів "Народної лічниці" митрополита Шептицького від 10 до 12 % складали євреї. Митрополит планував також побудувати ультрасучасну лікарню у Львові по вул. Личаківській і на засіданні підготовчого комітету (травень 1929 р.) спеціально зазначив, що ця майбутня лікарня має бути відкрита для всіх, незалежно від релігійної та національної приналежності. Шептицький, як знаний цінитель мистецтва і покровитель митців, надавав допомогу, стипендії не тільки українським талантам. Молодого Леопольда Креца, батьки якого не поділяли захопленння сина скульптурою, митрополит заохотив їхати вчитися в Париж і дав кошти на поїздку. Л. Крец через все життя проніс особливу вдячність до Шептицького, який допоміг йому стати визначним французьким скульптором.

А. Шептицький мав дуже модерний для свого часу підхід до обов'язків єпископа. Так, він вважав важливим працювати задля економічної емансипації своєї досить небагатої пастви. Митрополит у своїх фінансово-економічних проектах часто контактував з єврейськими підприємцями та професіоналами. В чисельних документах фінансово-економічної діяльності митрополита можна знайти дуже цікаві приклади його ставлення до єврейського фінансово-економічного середовища. Так, митрополит був співласником кондитерської фабрики “Фортуна Нова” і одного разу директорка та співвласниця фабрики, перша українська жінка-підприємець Климентина Авдикович, листовно запитала митрополита чи може вона затруднити, як керівника виробництва, “пана Вебера, вихреста”. На це Шептицький відповів, що підтримує кандидатуру, бо “знає пана Вебера як дуже порядного чоловіка, чи є він вихрестом?”. З цього прикладу бачимо, що для митрополита людські та ділові якості цього чоловіка були важливіші, ніж релігійна приналежність. Подібна постава була нехарактерною у галицькій фінансово-економічній сфері, яка, особливо в міжвоєннй період,, відзначалася поділами за етнічно-релігійною ознакою.

Інтелектуальні зацікавлення єврейською історією й культурою та контакти з духовними лідерами єврейської спільноти, рівно ж як і з єврейськими підприємцями і професіоналами, призвели до того, що митрополит в інтерв’ю єврейському журналісту на початку 1939 р. заявив про свою прихильність до “ідеї відродження жидівського народу і реституції жидівської держави в Палестині. Сіонізм є реальною ідеєю, яка спирається на найвищу етику людську і через те заслуговує на повну підтримку.”

Ставлення митрополита до єврейського населення його архиєпархії під час німецької окупації диктувалося перш за все ідеєю милосердя – “возлюбити ближнього”, а також засадничею ідеєю цінності людського життя. Його пастирське послання “Не убий!” (листопад 1942) стало не тільки закликом-осторогою до його греко-католицьких вірних, але й таврувало насильницьке позбавлення життя будь-ким, будь-кого і з будь-яких мотивів, причин. В цьому посланні немає прямих слів, безпосередньо не названо хто чинить злочин і проти кого, бо будь-які неопосередковані алюзії викликали б заборону цензури. Однак, засуджуючи людиновбивство як таке, Шептицький засуджував, звинувачував всіх тих, хто чинив злочин, тих, хто своїми ідеями призвів до нього, і тих, хто спонукав і спрямовував до злочину.

Певно найважливішим у духовній спадщині митрополита Шептицького є його любов до ближнього, його всеохоплююче милосердя. Допомога єврейській спільноті в найтяжчі години їхньої історії є дуже важливим проявом цієї милосердної любові без кордонів й обмежень.

Подано за джерелом: http://zaxid.net/