Створено: П'ятниця, 06 січня 2012, 15:37
Якого хліба шукаємо?

Різдвяний час уводить нас в радісний настрій, збираються сім’ї, щоб разом святкувати Воплочення Христа. Це прекрасна нагода для того, щоб радіти теплом сімейних розмов та зустрічей.
Різдво Христове є провісником Пасхи. Ісус Христос є нашою Пасхою, Він народжується у місті Вифлеєм, що єврейською мовою означає – «будинок хліба». Одним словом, можемо сказати, що Христос є нашим Хлібом, духовним кормом, щоб ми могли бути Людиною, створеною на образ і подобу Божу.
У цей святковий час годиться поставити собі запитання: Чи Христос є насправді нашим Хлібом? А також – Якого хліба потребує сьогодні людина? Питання про наш хліб – це запитання про мету нашого життя, про те, якими цінностями живе людина ХХІ століття. Чи ми ще сьогодні - в часи, коли торжествує захоплення практичним матеріалізмом, – зуміємо жити духовними цінностями, бути справжнім «хлібом» любові, довіри, правди для інших, а особливо - для наших рідних і друзів?!
Нині, у погоні за матеріальними благами, вигодою та приємністю, людина забуває про духовний корм, а через те втрачає своє людське обличчя, вона живе й діє без лиця, без персональної ідентичності, вона не живе серцем – духовним центром особи, але поневолена жадобою матеріального, відчужується – живе на окраїнах особистісного життя, виживає поза собою.
Чи це можна ще називати – життям?!
Що ж діється з нами, нашим християнством?
Щоб вижити, виховати дітей, сучасна людина мусить клопотатися, шукати земного хліба. І цей пошук – непростий: зростаюче безробіття, хижацький капіталізм, який не зважає на гідність людини, - не дає сьогодні людині цього соціального почуття безпеки. Нестерпна житуха штовхає безробітних та людей, які ще ледь-ледь виживають, в обійми відчаю, безнадії - духовної депресії, та духовної нужди. Важкою ношею стає людське життя. Сьогодні людина швидко розчаровується у людях, а також втрачає віру в Бога.
Прогрес! До якого душевного стану він може привести нас! Куди ж ми сьогодні прямуємо?! Не зупиняючись, йдемо вперед, і вперед… Немає часу, щоб зустрітися із самим собою, з іншими, з нашими друзями. Вічно кудись треба бігти, щось десь заробити, щоб вижити. Наскільки вистачить нам сили?
Життя приносить нам «мішок» нових проблем, нових несподіванок та викликів. Потрібна мудрість, справжні друзі та автентичні спільноти, щоб нам не загубитися у цьому «житейському морі». Потрібен «духовний хліб» любові, щирого співчуття, довір’я та мужності. Людина не може вижити без зрілої та живої спільноти, без сопричастя, духовного єднання з Богом. А для цього всього потрібна віра, яка є джерелом духовної відваги, надії та діяльної любові. Відвага жити корениться у безкорисливій любові, яка будує та дає почуття нашої гідності.
Багатий – хто вміє любити, хто не загубив ще своєї віри, хто приберіг чутливу совість, – той, чиє серце втихомирюється молитвою – призиванням Святого Духа.
Багатий – хто кормиться «Духовним хлібом» – Христом, який є нашою Пасхою.
Багатий – хто є Людиною, особою: яка вірить – довіряючи іншим, яка любить – співчуваючи, і, яка надіється – сподіваючись…
Якого хліба шукаємо?
Яке наше багатство?
Як нам бути, щоб не загубити свого обличчя, своєї гідності та ідентичності?