Створено: Вівторок, 29 листопада 2011, 17:24
Василіани у Покотилівці

POKOTYLIVKA_-_LOHOГреко-католицька та православна Східна Україна (6)

Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату

Покотилівка – це село міського типу, розташоване на окраїнах міста Харкова. Сюди ми вибралися з владикою Василієм Медвітом у понеділок після обіду. У Покотилівці успішно трудяться василіани, які пристосували хатинку на монастир і біля якого у 2002 році збудували церковцю за проектом архітектора Ю. Столяревського.

Довкола церкви та монастиря зводиться також огорожа – деталі дивіться у фотогалереї. При монастирі діє парафія Покрови Пресвятої Богородиці, парохом якої зараз є ієромонах Йосиф Щур ЧСВВ. Він також і настоятель монастиря, в якому проживає два ієромонахи та один брат-монах. Василіанська спільнота в Покотилівці активна й успішно працює з народом. Доказом того є храм, який вони в скорому часі спорудили. Чого, на жаль, не скажеш про самих харківчан, які ще й досі не мають своєї церкви, але про це писатиму в наступному репортажі.

У Покотилівці зразу відчувається перевагу спільноти, особливо – монашої. Ченцям простіше працювати з людьми. Вони можуть розраховувати одне на одного, взаємно собі допомагати, але це в основному залежить від особи настоятеля. Як добрий настоятель, то монахи мають можливість працювати успішніше. Шкода лише, що наші монахи із Галичини не палають місійним духом, та не рвуться до праці на Сході України.

Церковна громада

Василіани у Покотилівці активно душпастирюють. Їхня парафіяльна громада, як розповідали мені ченці, налічує більше 200 осіб, в тім - молодь та діти. У храмі отці у будні, в неділі та свята двічі відправляють Божественну Літургію. А, крім того, служать Церковне Правило, тобто Утреню та Вечірню.

При парафії немає традиційної катехези, але відбуваються інші форми праці з людьми. Щовівторка ченці проводять спільне читання Святого Письма, яке започаткував попередній парох, ієромонах Онуфрій Репецький ЧСВВ, який зараз працює в Галичині.

При Свято-Покровській церкві діють: «Апостольство молитви», яке налічує кільканадцять осіб, товариство «Матері в молитві», до якого належить більше 20-ти осіб, які моляться за інших, а також «Апостольство доброї смерті», що також налічує кільканадцять осіб. Саме існування вищеназваних товариств свідчить про динаміку життя парафії та її душпастирів. Корисно нагадати, що при храмі проводяться подружні катехези, а кожної неділі після Богослужінь ченці працюють з дітьми.

Ченці у Покотилівці не забули також про розповсюджування духовної літератури. Мене приємно вразило те, що при храмі діє іконна лавка чи - як то ми кажемо - крамничка, де можна придбати не лише іконки, але також книжки, журнали, чотки, звукозаписи, а навіть відеозапис введення на престол у Києві нашого патріарха Святослава Шевчука.

Значить – монахи встигають за духом часу та потреб. Важливо мати в житті відвагу і благородну ідею, та не боятися своєї тіні. Ну й, звісно, треба щоденно вилізати зі своїх упереджень та комплексів, які не дають людині вільно жити та самостійно думати.

І народ помишляє – навіть комфортні умови створили для тих, що хочуть в затишку визнати свої гріхи, - щось на зразок нашої практики у Варшаві: вони виділили окрему кімнатку, в якій каянники можуть сповідатися. Я б навіть не подумав, що таке може бути у далекій від «світла Заходу» – Покотилівці. Просто - молодці!

16 жовтня 2011 року в Свято-Покровському храмі в Покотилівці владика Василій Медвіт відслужив Архієрейську Божественну Літургію, а відтак освятив іконостас, який цього року зведено в храмі. Деталі святкувань у Покотилівці можна прочитати на сайті Донецько-Харківського Екзархату.

Запрошую Вас, Дорогі Читачі, на черговий репортаж про греко-католицький Харків.

Фотогалерея

Греко-католики в селі Вільча на Харківщині (5)