Створено: Вівторок, 08 листопада 2011, 23:01
Автор: Ярослава Кобилко
День української писемності та мови

loho_-_kozak ОСІНЬ - 9 ЛИСТОПАДА 2011

Недавно у нас були: Свято Покрови та День Едукації у Польщі...

А 9 листопада треба нам пам'ятати про День української писемності та мови – свято важливе для тих, хто пише, читає, вчиться та навчає.

Свята хочеться святкувати... Але не завжди це можливо.

9 листопада це також день, коли треба проводити важливі розмови і дискусії, мобілізувати свої сили на захист нашої мови та літератури...

Слідкуймо за подіями ... Чи цей День за влади президента Януковича буде у належній пошані?

Слово до слова – звучить рідна мова!

Шануймо Рідну Мову. А також – плекаймо її, говорім нею.

В наш час - в сучасній політичній ситуації, нашій рідній мові потрібна особлива увага українців, вона вимагає нашої допомоги.

Вона - мова - мусить жити та розвиватися.

Протягом багатовікової історії нашого народу не раз забороняли українську писемність та мову, спалювали книги. У ХХІ столітті письменники не перестануть писати. Книг не будуть спалювати. Але недруги не сплять. Рідну мову можуть нищити та відбирати. Треба нам завжди мати на увазі, що рідна мова – це ознака високого духу нації. Нехай захист та любов до української мови будуть одним з наших важливих національних пріоритетів.

Тепер настала така епоха, що кожен вчитель української мови має немалий клопіт. Вчительські патріотичні аргументи в школі: – «Вчися української мови, бо рідна» – не завжди вистарчають.... Частіше учні з Польщі хочуть знати відповідь на запитання: «Чому в сьогоднішніх часах варто вчитися української мови»? «А що мені це дасть»?

Про Покров Пресвятої Богородиці найгарніше говорять священики, монахи, сестри та всі ті, хто живе вірою та любить і поважає християнську традицію.

А про едукацію говорять всі - вчителі, учні та батьки. Але не тільки. Говорить цілий народ, бо хто ж з нас в школі не вчився?

Якже часто деякі легковажні наші земляки з тої чи іншої української парафії вимовляють ось такі фрази: «у нас нічого не діється», «а наш вчитель то щось робить», «а наш вчитель нічого не робить» і так далі ...

Коли чуєш такі „фахові” висновки – і смішно, і страшно.

Невже це властиві слова, щоб розмовляти про рівень навчання?

Коли маємо в своєму селі або місті вчителя української мови чи релігії, варто насамперед відповісти собі на такі запитання:

Чи це добрий педагог і вихователь? Чи він - спеціаліст? Чи він - професіонал?

Наш вчитель ...

Він може мати дар організатора і громадського діяча, а може теж воліти читати добрі книги і переказувати мудрість своїм учням. Батькам хочеться, щоб вчитель мав обидва ці дари.

Тоді буде ідеально... Га! Може і так, але на мою думку - не обов'язково. Кожна людина – єдина і неповторна, має право бути собою.

Якщо наш вчитель від щирого серця полюбив українську писемність та рідну мову – це вже дуже багато. Якщо він вміє передати цю любов молодому поколінню, то така постава гідна гарної пошани. Чи не так?

Сьогодні, з думкою про 9 листопада, хочеться складати побажання.

Бажаю, щоб наші сучасні письменники, науковці, інтелектуали та працівники різних професій мали сильний творчий голос і харизму, а цінні публікації, які вже є на світі – мали своїх вірних читачів. Наша талановита молодь, яка любить слово і мислення – нехай думає про свій літературний чи публіцистичний старт.

Любім книги! Читаймо! Народна мудрість каже: «Хто багато читає, той багато знає», а також: «Книжка вчить, як на світі жить». А є що читати. Українська література є дуже багата і цікава – від найдавніших часів до сучасності.

Від Нестора Літописця – до Ліни Костенко. Маємо також майстерні переклади світової літератури українською мовою.

Варто також цікавитися молодими сучасними талановитими письменниками і поетами... Варто, бо вони працюють в наш час і пишуть про свої та наші справи, свої та наші болі, радості та мрії, кажуть відважно, що думають. Мобілізують, щоб і ми – читачі - не спали спокійно, а творчо думали і широко відкривали очі на світ. Мають вони свою мову та свій стиль.

Книгою для кожного, хто поважає Декалог, або хоче жити його законами, є Біблія. Кажемо, що Біблія – це Книга Книг, це не тільки Священна книга християн, але й дорогоцінна пам'ятка світової літератури. Вона писалася протягом багатьох віків і перекладена 1800 мовами світу. Псалтир був для українців дуже часто і букварем, бо саме по ньому вчилися письма і граматики.

Кожної неділі, чи у свята, маємо нагоду брати участь в Службі Божій, яка правиться українською мовою. Це надзвичайне багатство для серця і душі. Літургія та проповідь священика дуже гарно збагачують не тільки релігійне життя спільноти, але й нашу українську культуру, підтримують та розвивають рідну мову. Дуже добра проповідь – це не тільки проповідування Слова Божого. Це також теологічно–викладацька творчість священика, який цю проповідь нам дарує. Отже, доцінюймо прекрасні та мудрі проповіді. Мудра проповідь сама не скажеться ...

Наші діти та молодь – будуть завтра будувати нову Європу...

Нехай українські школярі та студенти кріпко тримаються у своїх планах вчитися, пізнавати світ та людей. Життя дуже гарне, хоч непросте. Але варто відкрити своє серце на все, що цінне та прекрасне. Художні твори та мовне багатство можуть допомогти нам в інтелектуальних мандрах на нелегкому життєвому шляху.

В особливо теплий спосіб звертаюся до учнів, які у Польщі навчаються української мови, пізнають нашу літературу, історію, традицію, культуру та релігію. Ви є не лише учнями – Ви є нашими дорогими студентами. Нехай Пункти навчання української мови та релігії, а також українські Школи будуть для Вас радісними Академіями рідного українознавства.

Дбаймо про наших талановитих молодих українців з Польщі, допомагаймо їм порадою, висилаймо на престижні Університети, слухаймо їхній голос, доцінюймо їхні добрі діла, нагороджуймо за успіхи.

А нашим вчителям хочеться сказати таку: Тримайтесь! Будьте лицарями доброї справи. Чиніть багато добра своїм учням та громаді, будьте відданими вихователями дітей та молоді, але обов'язково інвестуйте в себе, щоб набиратись інтелектуальної, духової та фізичної сили на кожен день. Майте мир і радість в серці, легше всі справи підуть уперед.

Хтось може сказати: а де мова про проблеми, труднощі, чорні шкільні злидні ?.. - Так, так, і таке маємо. Але коли є трудність - це значить: треба і потрудитися.

Сьогодні належиться гарна подяка всім Мамам, Батькам, Бубусям, Дідусям, які від колиски є з нами, вчать нас любити Бога та Батьківщину. Беруть нас за руку, ведуть в школу, до церкви. Це ж вони купують нам першу книжечку, журяться про нашу долю ...

А, Свята Покрова, празник якої мали ми 14 жовтня?

Вона нам дуже потрібна – і мені, і Тобі, і Нам, і Вам. Це гарне Свято старалися шанувати наші козаки. На Запорізькій Січі була церква Святої Покрови. Козаки здобували волю, боронили свої землі, тому сильне заступництво в Небі було їм дуже потрібне.

Українці в Батьківщині мають різні артистичні пристрасті. В 1991 році група ентузіастів – переважно художників - взялась за відродження гарної історичної традиції. Збудували вони козацьку чайку «Пресвята Покрова». На початку поплили по Дніпрі до Канева - на могилу Тараса Шевченка, взяли з собою грудочку землі, щоб разом з нею податись у далеку путь. Хлопці-козаки багато плавали по європейських водах, співали українські пісні, брали з собою лірника. «Пресвяту Покрову» гарно приймали в різних портах та на фестивалях, козаки нав'язували творчі контакти, розповідали про свою культуру та Україну.

Отже і таким чином можна підтримувати своє ...

Дорогим учням, студентам, батькам, вчителям, викладачам, письменникам, журналістам, священикам, монахам та сестрам, громадським лідерам та волонтерам - всім, хто вчиться та своєю працею вчить і навчає - бажаю гарно йти вперед та кожного дня піклуватись про наші духовні скарби.

Нехай рідна Освіта, якщо моя рація – динамічно розвивається і буде великим ДОБРОМ в її інтелектуальному, духовому та організаційному вимірах. Нехай знайде своє гарне місце у нашому громадському житті, а Пресвята Богородиця хай захищає наш труд своїм Небесним Покровом.

Всім, хто в слушній справі бореться чи перемагає – висилаю свій дружній Привіт!

Ярослава Кобилко