У суботу, 21 травня 2011 року, у варшавській парафії 13 дітей приступило до першої святої сповіді. Це в духовному житті дитини чи не перший крок до особистої відповідальності за свої вчинки, слова і поведінку. Ось бо вже не мама чи тато, але сама дитина стає у правді перед Богом, усвідомлює власні недоліки і відповідальність за них, то ж сама визнає свої гріхи так, як їх розуміє.

А у неділю, 22 травня, багато з них уперше прийняли Святе Причастя, з’єдналися з Ісусом Христом - своїм Відкупителем, вірним Приятелем, найкращим Провідником на непростих дорогах щораз більш дорослого життя.

Чому ці урочистості виняткові?

З кількох причин. Передовсім тому, що це у нашій парафії рекордне число дітей за останнє десятиліття, а можна з великою правдоподібністю ствердити, що й за останнє шістдесятиліття, - тобто від часів війни. По-друге, це свято виняткове тим, що це єдина греко-католицька парафія у Польщі, де серед дітей, які приступили до першої сповіді, більшість народилася і була охрещена в Україні, а їх батьки мають українські паспорти. Це - діти українських трудових іммігрантів, які тимчасово чи довший час проживають у Варшаві і околицях. По-третє, група цих дітей відзначилася радісним, сильним, динамічним співом кількох пісень, які вони заспівали після Літургії, дякуючи Богові та своїм батькам за ці радісні і піднесені хвилини, які вони прожили у ці дні. Діти подякували також отцям, які послужили їм сповіддю в суботу, та служили урочисту Божественну Літургію у неділю.

Велика подяка належиться також катехитці с. Олені ЧСВВ, яка протягом цілого року готувала дітей до зустрічі з Ісусом Христом у святих таїнах, вчила молитов, допомагала зрозуміти важкі питання, взяла на себе увесь труд безпосереднього приготування до свята, усі організаційні справи, оскільки цього року так склалося, що парох мусив виїхати на три тижні перед тим і повернувся щойно у п’ятницю, яка попереджала першу сповідь.

Щиро дякуємо також дещо старшим дітям, які в неділю допомагали сестрі Олені справно провести всі урочистості.

В особливий спосіб слова визнання належаться батькам, які подбали про те, щоб їхні діти зростали і дозрівали у вірі в рідній Церкві, в рідному обряді. Це вимагало багато труду і відречень. Щоб привозити дітей з місць проживання, віддалених від храму навіть 40 кілометрів, в умовах автомобільного руху у великому місті, треба було присвятити подорожі в один бік деколи більш, як півтора години. Однак, батьки свідомі, що цей труд - не піде намарне. І це, в якійсь мірі, також виняткова ситуація, бо на Мазурах, на Помор'ї, чи в інших регіонах Польщі наші вірні, на загал, мають до церкви до 30 км і доїзди автомобілем в один бік займають лише біля 30 хвилин.

Разом з дітьми, які вперше приступили до святої сповіді, п’ятеро дітей відзначало першу річницю цієї події. Разом всі вони склались на гарний гурт дітей, на який не тільки отець парох, сестра катехитка, батьки і рідні, але й сам Ісус з радістю і любов’ю споглядав, та благословив їх.