Створено: Вівторок, 24 травня 2011, 13:48
Загальні поняття про гріх і гріховні пристрасті


pro_grichЧастина I
II

Гріх - це усякий людський вчинок, порушення християнського морального закону, непослух віруючого Слову Божому. Гріхи можна упорядкувати залежно від того, кого вони стосуються: Бога, ближнього, чи себе самого; їх можна розділити на гріхи духовні й тілесні. Гріхи проявляються, головним чином, у двох видах: Як гріховне, грішне діло, і його гріховна пристрасть.

Що таке гріховна пристрасть?

Дуже часто в храмі на богослужіннях ми чуємо заклик до Господа, аби Він визволив нас від гріховних пристрастей. На утрені співаємо: Від юності моєї вельми воюють зі мною пристрасті, але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси. Св. Апостол Павло говорить про тих, які є Ісус – Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. (Гал. 5,24). Святі отці і подвижники, коли річ йде про боротьбу із гріхом, закликають, щоб боротися із гріховними пристрастями. Слово пристрасть грецькою мовою означає «ПАФОС». Преп. Йоан Дамаскин визначає «пристрасть» в сенсі душевного і тілесного страждання, (хвилювання), а також сильного збудження почуттів. В людини виробляються звичка (навик) до гріха, залежність від нього, і стремління йти блудною дорогою.

Блуд, за вченням Св. Письма – це не лише плотський гріх, але гріховна пристрасть до усього видимого, матеріального, до світу. Блуд полягає саме в тому, щоб віддавати своє серце не тому, що гідне любові; не людям й Богу, а на служіння бажанням, - тобто тим самим ідолам нестриманості й запалу страстей. То ж хіба не всі ми вражені хворобою блуду? Хіба ми не розділяємося розумом? Хіба наша воля, часом, не вагається? Вся історія людства підтверджує той факт, що в усіх своїх діяннях людина в більшості випадків поступає упереджено і категорично. Для неї існують лише крайності: одна крайність або прямо протилежна їй, одне або інше, але - нічого середнього! З гордою рішучістю, зі страшною щирістю віддаються вони пристрастям, не тримаючись міри. Здається, вони поклялися здивувати людей безмірною силою і огидністю своїх гріхів...

Отже, пристрасті – це гріховні навики душі, які перетворилися у природне явище у відношенні до навколишнього оточення. Так, наприклад, коли хтось постійно переповнений гнівом, при кожному слові свого ближнього ображається і наповнюється почуттям помсти – він одержимий пристрастю гніву. Хто цілий час об’їдається і п’янствує без всякої міри – той одержимий пристрастю ненаситності (обжорства) і п’янства. Хто тільки думає про різного роду багатства, а ще здобуті кривдою і не правдою, в ньому живе пристрасть користолюбства. Св. Апостол Павло називає цю пристрасть «користолюбця», як корінь всього зла. (1 Тим. 6,10). Звертається до Тимотея: «Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведності, побожності, віри, любові, терпеливості та лагідності». (1 Тим. 6,11). Хто про себе високої думки, а про інших висловлюється цілий час негативно, осуджуючи їх, - такими оволоділа пристрасть гордості. Преподобний авва Доротей говорить, що всякий гріх народжується з будь-якої пристрасті. Помислом чи тілом, усі гріхи спричиненні пристрастю. Крім слова «пристрасть» є подібне йому слово - «похіть». Означає воно внутрішню нестриманість гріховних бажань і стремлінь, яка направлена на визначений предмет (об’єкт), який пов’язаний з фізичною природою людини (похіть плоті, пожадливе споглядання). Завдяки похоті фактично виникає гріх. Пристрасті – це ґрунт, із якого проростають гріховні діяння, гріховні діла.

Ієром. Василій Олег Кепещук ЧСВВ