Тарас Григорович Шевченко – великий геній нашого народу, часто звертається до Бога як до «Сонця Правди». Його проста і водночас геніальна поезія повна глибокої та щирої побожності. Велике число віршів стають своєрідними молитвами, наприклад:
Благословенная в женах,
Святая, праведная Мати
Святого Сина на землі,
Не дай в неволі пропадати,
І слово розумом святим
І оживи і просвіти!
(«Неофіти»)
та багато інших.
Поет відстоює правду і просить Всемогутнього Творця захистити правду на землі:
Встань же, Боже, суди землю
І суддей лукавих,
На всім світі Твоя правда
І воля і слава.
Отже, вказує на Бога як на Джерело усякої Правди:
Жива правда
У Господа Бога.
Шевченко – апостол людяності, згоди і братолюбія, які є віддзеркаленням Христового Євангелія:
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай,
А більш нічого не додавай!
І ще:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,-
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
(...) І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава
Слава України.
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Цього року з нагоди 150-річчя від дня смерті поета учні гімназії та початкової школи у Варшаві показали у своїй парафіяльній церкві виступ, який був оснований на сценарії о. Петра Гудка.
Парафіяни дружньо підтримали молодих артистів у виконанні пісні на слова Т. Шевченка «Тополя». Наймолодші учні під керівництвом своєї вчительки культури і народознавства п. Оксани Ґрузіцької заспівали «Садок вишневий коло хати».
Виступ відбувся 27 березня у Василіанській церкві на вул. Медовій. Приготували: сестра - катехитка та вчительки української суботньої школи у Варшаві. З молодшими учнями працювали, звичайно, батьки.
Велике спасибі всім учасникам.