Створено: Понеділок, 21 березня 2011, 08:17
Автор: Administrator
Весна

foto_-_wesnaІде лугом ґречна панна,

Усміхається.

Її слідом срібна стежка

Заквітчається.

Ой не є то ґречна панна,

Але є се зоря рання,

Королівна і царівна,

Красная Весна!

Василь Пачовський

Разом із пробудженням природи від зимового сну в Україні починаються весняні свята з піснями.

Весна – найулюбленіша пора дітвори. Коли танули сніги, молодь та діти влаштовували зустріч весни. Це свято відбувалося переважно в неділю, десь за селом. Попереду йшла ватага, несучи на тичці солом’яне опудало-зиму. Решта, взявшись за руки, супроводжували пісенькою-веснянкою. На найвищому пагорбі гурт зупинявся. Посередині втикали тичку з опудалом. Довкола неї молодь співала весняних пісень та грала різноманітні ігри. Коли сонце повертало на захід, усі ставали колом. Юрба підпалювала опудало-зиму і під голосні вигуки та сміх воно згорала дотла.

Березень, березіль, березоль, берузоль, веселик, березинець... черпень...

Бо прийде березень – потечуть ручаї, потемніє ліс, набубнявіють на деревах бруньки, з’являться перші квіточки...

З березня починається весна. Наші предки-слов’яни з весною пов’язували початок нового року. Починається робота в хлібороба. Пробуджується природа, все розквітає, цвіте, плодоносить і відмирає протягом одного літа-року.

Летять із вирію птахи, курличуть журавлі-веселки.

Наші діди , коли вперше бачили весною ластівку, кидали їй жменю землі на гніздо.

На весняне рівнодення – в день Жайворонка – 22 березня починають будувати свої гнізда птахи, а сорока намагається до цього дня покласти навіть сорок паличок у своє гніздо.

Віддавна вважали, що тепло на крилах приносять перелітні птахи. Вони замикають небо на зиму, беруть зі собою ключі до вирію, і повернувшись, одмикають його. Обряд цей установлений був 22 березня на свято сорока Мучеників Севастійських. Матері в цей день випікали сорок фігурок у вигляді птахів. Їх називали «жайворонками» чи «голубками».

Рано-вранці діти підвішували це печиво на фруктових деревах. В обід діти з жайворонками в руках, піднятих високо над головами, обходили сільські вулиці. Потім всі разом так вигукували:

Пташок викликаю

З теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земленьку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Приліт пташок вітали із щедро розсипаним зерном. Першими повертаються жайворонки, потім граки, дикі гуси, лелеки. За народним повір’ям, подвір’я, де звили гніздо лелеки буде щасливим.

Прикликаючи урожай на своє поле, господар простягав до птаха шматочок хліба. А ще навчали: побачивши журавля треба вголос казати «крук» або «веселик», а не журавель. Бо журитимешся цілий рік.

Веснянки та гаївки-обрядові пісні й хороводи, якими зустрічали весну. Дівчата виходили на вулицю, співали веснянки, були одягнені в білі сорочки, голови уквітчували віночками.

Подала: Світлана Г.