Сьогодні нам важко навіть збагнути те, що відбулося під час голодомору в 1932-1933 роках в українських селах. Масовий штучний голод - запланований радянською владою для знищення українського селянства - насправді був спрямований на знищення українців, які бунтувалися супроти режитму. Щоб знищити в українцях дух боротьби за волю не рахувалися ні з коштами, ні з методом досягнення мети. Відбирали у кожній хаті, у кожної родини, - і не тількизапаси зерна, картоплі, капусти, але все, що можна було з’їсти, бо треба було виконати план - зібрати якнайбільше зерна для сплачення боргів. Був введений закон про „П’ять колосків”, що дозволяв вбивати людей прямо на полі, якщо хтось посмів приховати хоча б жменьку колосків. Люди, позбавлені будь-яких засобів до життя, пухнули і помирали від голоду. Більшість померлих не хоронили, бо не було кому, їх звозили в братські могили, куди часто потрапляли й живі...

Спрямоване знищення груп населення за расовими, національними, етнічними чи релігійними мотивами, створення умов, несумісних з життям - називаємо геноцидом народу. Кожне слово з цього визначення співпадає з діями радянського уряду, спрямованими проти українського народу у ті страшні часи.

Голодомор 1932-33 років – це не просто історія смерті мільйонів людей, це те, через що довелося пройти всьому українському народові, це історія кожного з нас...

27 листопада – день пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій в Україні!

Щоб підтвердити, що ми небайдужі до цих трагічних подій, приєднаймося до всеукраїнської акції – запалімо увечері цього дня "свічки пам'яті" і поставмо їх на підвіконня. Вшануймо пам’ять тих, що так, як і ми називалися українцями!