У найближчу неділю в наших церквах почуємо уривок з Євангелія, в якому розповідається про оздоровлення Ісусом Христом одержимого злим духом юнака (Мт. 17, 14-21).

Спочатку один чоловік звертається з проханням оздоровити свого сина до учнів Христа, але вони не справляються з хворобою. Батько вірить у Господа й шукає порятунку в Ісуса. Ісус виганяє біса й хлопець тієї ж миті одужує.

Учні вже опісля й на самоті звертаються до Вчителя: «Чому ми не могли його вигнати?»

Христос відповідає їм: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру як зерно гірчиці, то … нічого не буде для вас неможливого» (Мт. 17, 20).

В цьому уривку Ісус ще раз пояснює своїм учням, що єдиний спосіб на повну і певну перемогу над злом – це віра, а всілякі невдачі й так звані «незборимі» труднощі при поконанні різнорідних перешкод підстерігають тільки й виключно того, хто або взагалі не вірить, або коли у тій своїй вірі не до кінця певний, вагається. З метою загострення саме цієї думки Ісус вдається до порівняння віри з гірчичним зерном, яке тоді вважалося найменшим серед знаних в рільництві. Отож, в той спосіб Христос підкреслює, що коли наша віра навіть така мала за розмірами, як гірчичне зерно, але справжня й непохитна, то вже й так мала її крихта здатна творити чудеса, чинить нас всемогутніми й здатними до поконання всіх можливих перешкод.

Роздумуючи над цим уривком Євангелія, запитаймо себе:

- Якою є моя віра у Господа?

- Чи насправді віра моя хоча б така, як гірчичне зерно?