Bazylianie

54521678 331319227494441 7745453157278285824 nШлях до Тараса. Щороку, 10 березня світ схиляє голови у зажурі. Цього дня 1861 року перестало битися серце Шевченка. Саме цей день обрала українська громада Венгожева та околиць для вшанування пам`яті поета. На тлі іконостасу місцевої греко-католицької церкви Чесного Хреста прикрашений вишиваним рушником портрет ще одного Святого українського народу- пророка, апостола,мученика, Кобзаря.

Церковний хор під керівництвом Ярослави Гутник розпочав концерт піснею "Реве та стогне Дніпр широкий". На зміну їм вийшли наймолодші артисти- учні першого класу,які з пошаною склали квіти біля портрета свого "Тараса-батька" і врочисто пообіцяли сповнити його заповіт. Весело та безтурботно прозвучала пісня "Тече вода з-під явора"у виконанні Ігора Гайдаша. А ось журлива та сумна пісня "Така її доля", яку глядачі почули від вокального квартету, стала ніби продовженням вірша "Маленькій Мар`яні". Далі словами Шевченка говорила вчителька української мови Олександра Денека. Саме вона приготувала сценарій концерту та дітей до виступу. "Минають дні, минають ночі..." Не в одного з присутніх забриніла на очах сльоза.

 

Чи не найбільш зворушливим моментом концерту була інсценізація, в якій чудово відіграли свої ролі Павло Артимович- Малий Тарас, Павло Козій- його товариш, Микола Драбик- Запорожець. Музичним супроводом послужили пісні "По діброві вітер виє" та "Бандуристе,орле сизий...", які гармонійно вплелися у сюжет.

Особливим акцентом концерту стала пісня "Шлях до Тараса", яку виконав наш "соловейко"- Ігор Гайдаш. Сильно та переконливо прозвучали слова "Іду з дитинства до Тараса... ні, не в минуле а в майбутнє..." І знову вірші, які декламували учні місцевого Пункту навчання української мови, і знову пісні у виконанні церковного хору, і на завершення, звичайно, "Заповіт", який співали всі разом. Аплодисменти, подяки, многая літа, солодощі для артистів від Голови Венгожівського гуртка Об"єднання українців у Польщі Дарія Драбика, від Голови Мазурського відділу ОУП Катерини Полевчак, а також від пароха Венгожівської парафії о.Василя Кепещука. Та найголовніше- це безцінне почуття  "великої, вольної, нової сім"ї", яка впевнено іде в майбутнє шляхом до Тараса.

Олександра Денека.